Напередодні Дня захисників та захисниць України у нашій громаді відбувся особливий захід – день вдячності тим, хто сьогодні тримає оборону нашої держави, і день пам’яті тих, хто віддав за Україну найдорожче – власне життя. Цього дня на стінах загальноосвітніх закладів громади: Мар’є - Дмитрівському ліцеї, Мар’ївській, Ордо - Василівській гімназіях, Сергіївській початковій школі, відкрили меморіальні дошки на честь загиблих захисників – наших земляків, їхніх випускників: Шевченка Віктора Вікторовича, Рудченка Олександра Івановича, Ященка Віталія Сергійовича, Бойка Павла Васильовича, Самоткана Володимира Петровича, Сидоренка Валерія Івановича, Тараніна Михайла Степановича; Рябченко Єлизавети Олегівни.

День захисників і захисниць України – це не просто дата в календарі. Це день, коли вся країна схиляє голову перед мужністю людей, які стали на захист рідної землі. Серед них – наші земляки. Ті, кого ми знали, з ким жили поруч, навчалися, працювали, дружили. Ті, хто ще вчора був частиною нашого щоденного життя, а сьогодні став частиною новітньої історії України.

Саме тому біля навчальних закладів зібралися представники громади, вчителі, учні, родини загиблих воїнів, друзі, побратими та жителі громади.

Зі словами вдячності та шани до присутніх звернулася сільський голова Олена Вікторівна Неліпа.

У своєму виступі вона наголосила, що сьогодні ми маємо особливу нагоду подякувати всім, хто захищає Україну, та низько вклонитися родинам наших Героїв.

 «Ми пишаємося нашими захисниками – мужніми синами і доньками України. Пишаємося і нашими земляками, які стали на захист держави. Вони захищають не лише територію – вони захищають наші домівки, наших дітей, наше право жити на рідній землі.

Щиро дякуємо кожному, хто сьогодні тримає оборону. Дякуємо родинам наших воїнів за силу, терпіння і віру. Особливий уклін – сім’ям тих захисників, які не повернулися додому. Немає слів, здатних зменшити їхній біль, але є наша пам’ять, наша вдячність і наша шана.

Виконавчий комітет і депутатський корпус сільської ради й надалі підтримуватимуть наших захисників, їхні родини та дітей. Ми розуміємо: турбота про тих, хто боронить Україну, та про сім’ї наших Героїв – це наш спільний обов’язок.»

Особливими словами подяки були огорнуті родини наших захисників. За кожним воїном стоїть сім’я – мама, дружина, діти, батько, рідні, які чекали, молилися, сподівалися. Родини, які разом із воїнами проходять свій важкий шлях війни, заслуговують на нашу підтримку, повагу та вдячність.

 Низький уклін усім, хто сьогодні захищає Україну. Щира вдячність кожному, хто допомагає армії, підтримує наших воїнів і їхні родини, працює заради громади та наближає нашу спільну Перемогу.

Захід був не лише днем подяки живим. Він став днем особливої пам’яті про тих, хто вже не повернеться до своїх домівок.

На стінах рідних шкіл громади відкрили меморіальні дошки на честь загиблих захисників – їх випускників, наших земляків.

Колись вони переступали поріг навчальних закладів як діти. Тут навчалися, дружили, мріяли, дорослішали. Тут формувалися їхні характери, тут учителі вкладали у них знання, добро та любов до рідної землі. А згодом вони стали воїнами, які зі зброєю в руках захищали Україну.

Відтепер їхні імена назавжди залишаться на стінах рідних шкіл. Щодня повз меморіальних дошок проходитимуть учні, і кожне покоління матиме можливість дізнатися про тих, хто жив поруч, навчався у цих класах, мріяв про майбутнє – і віддав своє життя за те, щоб це майбутнє було у нас.

Перед пам’яттю загиблих воїнів присутні схилили голови.

 Хвилиною мовчання громада вшанувала всіх захисників України, які загинули за її свободу та незалежність.

У цій тиші – біль родин.

У цій тиші – вдячність побратимів.

У цій тиші – пам’ять громади.

У цій тиші – імена наших земляків, які назавжди залишаться частиною історії рідного краю.

 Вічна і світла пам’ять Героям, які віддали життя за Україну.

 Після хвилини мовчання відбулася панахида та освячення меморіальних дошок. У щирій молитві присутні згадали загиблих воїнів, просячи для них вічного спокою, а для їхніх родин – сили пережити біль втрати.

До меморіальних дошок поклали квіти - як символ любові, вдячності та вічної пам’яті.

Зворушливими були слова, що звучали від директорів шкіл. У своїх виступах вони висловили велику шану до випускників, які стали на захист України, говорили про їхню мужність і жертовність, а також про важливість зберігати пам’ять про захисників у стінах рідної школи. Адже меморіальні дошки – це не просто пам’ятні знаки. Це нагадування для нинішніх і майбутніх поколінь про тих, хто навчався за цими партами, мріяв, будував плани на майбутнє, але віддав найдорожче – своє життя за Україну.

Надзвичайно щемливими були слова рідних Героїв. За кожним із них – невимовний біль втрати, любов, яка не згасне, і безмежна вдячність за те, що найдорожчих людей пам’ятають і шанують.

Рідні дякували школам і громаді за те, що не дають забути їхніх синів, чоловіків, батьків і братів. За те, що їхні імена звучать, їхні портрети залишаються поруч із молодим поколінням, а пам’ять про них передаватиметься далі.

Бо для родини немає колишніх синів чи братів – вони назавжди залишаються поруч у спогадах, у родинних світлинах, у кожному слові про них. І надзвичайно важливо, що поруч із родиною їх пам’ятає вся громада.

На патріотичному заході звучали слова, від яких стискалося серце, були сльози, молитва і квіти. І було головне – усвідомлення того, що подвиг наших земляків не буде забутий. Пам’ять про них житиме – у рідній школі, у громаді, у наших серцях і в кожному мирному ранку, який вони виборювали для України.

 Пам’ятні дошки стануть мовчазним нагадуванням для кожного, хто проходитиме повз: свобода не дається сама собою, за неї платили життями наші земляки.

 Пам’ятаймо їх не лише у дні пам’яті. Пам’ятаймо у кожному дитячому сміху, у можливості працювати на своїй землі, навчати дітей, будувати плани та жити.

І нехай кожен мирний ранок буде для нас нагадуванням про тих, завдяки кому ми маємо можливість зустрічати цей день.

Світла пам’ять Героям.

 Вічна шана захисникам України.

 Низький уклін родинам наших полеглих воїнів.