Був літній день, червневий день погожий,

                                                                                        Був ясен світ, і мирний труд спокійний,

                                                                                        І от біда – нечувана, страшна,

                                                                                        Ввірвався зойк розпачливий -  війна.

1418 чорних днів і ночей йшов український народ шляхом війни, через труднощі і незгоди, втрати і страждання йшов, не шкодуючи сил в ім'я Перемоги.

Усе далі відходять сумнозвісні події Великої Вітчизняної війни. Ось уже 80 років пройшло від тієї страшної пам’ятної червневої пори коли пролунали слова: війна - та в пам'яті людській вони залишаться назавжди.

В червні ми вкотре повертаємося думками до подій, пережитих нашим народом у страшні дні, початку війни.

Двадцять другого червня біля  братської могили радянських воїнів, які загинули при визволення села Девладове відбувся мітинг – реквієм до Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни.

Урочистим покладанням квітів, вінків, корзин до братської могили присутні віддали шану всім загиблим під час Великої Вітчизняної війни, всім тим, хто поклав на вівтар перемоги свої життя та здоров’я .

В заході взяли участь голова Криворізької районної державної адміністрації Ситниченко Євген Володимирович та перший заступник голови райдержадміністрації Шпак Віталій Анатолійович, голова Девладівської сільської ради Неліпа Олена Вікторівна, працівники Виконавчого комітету сільської ради, представники депутатського корпусу сільської ради, трудових колективів, члени виконавчого комітету сільської ради, первинної ветеранської організації сільської ради, учні шкіл та жителі.

До учасників мітингу звернулась сільський голова Олена Вікторівна:

«Сьогодні ми зібрались біля священного місця, щоб вшанувати великий подвиг, віддати шану  й повагу тим, хто визволяв нашу країну, наші села. Збігають роки, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не залишає пам'ять  тих тривожних літ.

Для мільйонів людей 22 червня 1941 року трагічна дата… Цей день став початком найкривавішої війни в історії  українського народу. Чотири роки  жахливих подій забрали життя більше ніж десяти мільйонів українців.     Нажаль знову в нашій країні відбуваються військові дії, гинуть люди, руйнуються села, міста. Тисячі знедолених людських життів…  Але наші мужні  захисники як і багато років назад, як діди та батьки, виборюють свободу рідної землі». Олена  Вікторівна побажала кожному миру і злагоди, доброго здоров’я, щастя і довгих літ  життя, добробуту, благополуччя кожній родині.

Вічний вогонь, сірі постаті монумента, викарбувані імена нагадують нам про вічну пам'ять і вічну скорботу.

Учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували пам'ять  загиблих в роки Великої Вітчизняної війни. Вічна і світла їм  пам'ять! Вічна їм слава!